Патологія і клінічна діагностика

Автор: · Дата: 14 Декабрь 2012 · Пока нет комментариев

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту  України

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Кафедра фізичної і біомедичної електроніки та комплексних інформаційних технологій

 “ЗАТВЕРДЖУЮ

Перший проректор

Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна

проф. Александров  В. В.

      __________________________

“______”_______________2012 р.

 

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

  Патологія і клінічна діагностика

(шифр і назва навчальної дисципліни)

напряму підготовки_____________6.050801 – мікро і наноелектроніка______________

(шифр і назва напряму підготовки)

для спеціальності ________________8.05080102 Фізична і біомедична електроніка ____

(шифр і назва спеціальності (тей)

спеціалізації_____________________________________________________________

(назва спеціалізації)

факультету _____________________радіофізичного______________________

 (назва факультету)

 

Кредитно-модульна система

організації навчального процесу

 

Харків – 2012

 

Патологія і клінічна діагностика. Робоча програма навчальної дисципліни

(назва навчальної дисципліни)

для студентів за напрямом підготовки 6.040204 – прикладна фізика, спеціальністю ____________.

“___” _______ , 2012. — 24 с.

 

Розробники: Федосова С. М., кандидат біологічних наук, доцент кафедри фізичної і біомедичної електроніки та комплексних інформаційних технологій

 

Робоча програма затверджена на засіданні кафедри фізичної і біомедичної електроніки та та комплексних інформаційних технологій радіофізичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

Протокол № ____ від “___” _______ 2012р.

 

Завідувач кафедрою

фізичної і біомедичної

електроніки та КІТ                                _____________________ (Катрич В.О.)

(підпис)                           (прізвище та ініціали)

 

“___”___________________ 2012 р

 

Схвалено методичною комісією

_____________________________________________________________________

 

Протокол № ___ від “___”________________2012 р.

 

“_____”________________2012 р.           Голова_________________ (_________________)

(підпис)                      (прізвище та ініціали)

 

Декан радіофізичного факультету

__________________(_________________)

(підпис)                      (прізвище та ініціали)

 

 

1.     Опис навчальної дисципліни

Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання

заочна форма навчання

Кількість кредитів — 3

Галузь знань

0402 фізіко-математичні науки

(шифр і назва)

за вибором

 

Напрям підготовки

6.0204002 — прикладна фізика

(шифр і назва)

Модулів – 3

Спеціальність

(професійне спрямування):

Рік підготовки:

4-й

Індивідуальне науково-дослідне завдання ___________

                       (назва)

Семестр

8-й

Загальна кількість годин — 108

Лекції

Тижневих годин для денної форми навчання:аудиторних – 48

самостійної роботи студента — 60

Освітньо-кваліфікаційний рівень:

бакалавр

32 год.

 год.

Практичні, семінарські

год.

 год.

Лабораторні

16 год.

 год.

Самостійна робота

60 год.

 год.

ІНДЗ:      год.

Вид контролю:

контрольна робота, залік

 

Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить:

для денної форми навчання – 1 / 1,25

для заочної форми навчання —

 

  1. 2.     Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета – надати студентам знання про:

−    структурно-молекулярні та інформаційні механізми розвитку типових патологічних процесів; загальні властивості та особливості функціонування хворого організму; різноманітні функціональні та морфологічні зміни, що виникають в організмі під час хвороби; механізми органного патогенезу та типові форми патології органів і систем;

−    фізіологічні основи, принципи, обмеження та переваги сучасних методів моделювання функціональних і патологічних станів та методів клінічної, молекулярної, функціональної, диференціальної і комп’ютерної діагностики.

Завдання – сформувати у студентів цілісний комплекс сучасних знань про загальні закономірності та конкретні механізми виникнення, розвитку та завершення патологічних процесів, окремих хвороб, хворобливих станів; принципи їх визначення й профілактиці; про стан і основні проблеми сучасної клінічної діагностики (від питань методології лабораторної та функціональної діагностики; специфічності та чутливості тестів, яки застосовуються для диференціальної діагностики різних функціональних станів, до індивідуального підходу до обстеження); практичні навички необхідні для професійної діяльності; вміння проводити патофізіологічний аналіз модельних ситуацій.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен

знати:

  • сутність загальних механізмів розвитку патологічного процесу
    на молекулярному, клітинному, інформаційному рівнях та на рівні цілісного організму;.
  • причини та механізми розвитку типових патологічних
    процесів і реакцій, різних захворювань; їх прояви, значення
    для організму та наслідки;
  • основні методи клінічної, молекулярної, функціональної,
    комп’ютерної дифференціальної діагностики; їх принципи,
    обмеження, переваги; методи моделювання функціональних станів.

вміти:

  • аналізувати, формулювати і ідентифікувати закономірності
    та механізми розвитку різноманітних патологічних станів;
  • робити висновки про стан фізіологічних функцій організму
    людини та його окремих систем і органів; проводити патофізіологічний
    аналіз модельних ситуацій;
  • орієнтуватися в сучасних найбільш інформативних методах
    клінічної діагностики та методах моделювання функціональних
    та патологічних станів;
  • оцінювати чутливість, специфічність, переваги, обмеження
    сучасних методів клінічної діагностики;
  • застосовувати знання для удосконалення й розробки прийомів,
    способів, методів та апаратури для моделювання,
    дослідження фізіологічних і патологічних станів організму та їх діагностики;

3. Програма навчальної дисципліни

Модуль 1 Загальна нозологія, типові патологічні процеси і методи їх клінічної діагностики та моделювання.

Тема 1. Предмет і завдання патанатомії , патологічної фізіології та клінічної діагностики. Предмет і завдання патологічної анатомії, патологічної фізіології та клінічної діагностики. Місце патологічної анатомії, патологічної фізіології та клінічної діагностики серед медичних, біологічних та інших дисциплін. Взаємозв’язок між кліничними науками, нормальною та патологічною фізіологією, патологічною анатомією.

Історія розвитку патологічної фізіології та клінічної діагностики.

Патологічна фізіологія як наука. Предмет та методи патологічної фізіології.Загальна характеристика проблем сучасної клінічної та функціональної діаг-ностики. Молекулярна діагностика.

Методи дослідження функцій: порівняльно-еволюційний метод, експери-ментальний метод (гострі й хронічні експерименти), біопсія, моделювання пато-логічних станів, біохімічні, інструментальні методи кліндіагностики, методи молекулярної клінічної діагностики. Клініко-фізіологічні спостереження.

Загальна характеристика методів моделювання функціональних станів. Моде-лювання різних функціональних станів експериментальних патологій внутрішніх органів. Критерії развитку функціонального або патологічного стану.

Тема 2. Загальні механізми патогенезу

Пошкодження та методи їх діагностики й моделювання. Альтерація. Дистрофія. Атрофія. Порушення основного обміну. Голодування. Порушення білкового обміну. Порушення ліпідного обміну. Порушення обміну холестерину. Порушення вуглеводного обміну. Порушення мінерального обміну. Порушення водного обміну.

Загальне вчення про хворобу. Здоров’я і хвороба, норма і патологія. Хвороба. Смерть. Головні характеристики хвороби. Проблема співвідношення пошкодження й захисту в патології. Аварійне регулювання. Адаптаційне значення хвороби. Патологічний процес і патологічний стан. Основні періоди розвитку хвороби. Предхвороба. Загальна етіологія і патогенез. Перебіг і закін-чення патологічних  процесів. Причина і умови розвитку хвороби. Монокаузалізм, кондіціоналізм. Поліетіологічні захворювання. Місцеве і загальне, специфічне і неспецифічне в походженні і розвитку захворювання.

         Значення зовнішнього середовища в походженні захворювань. Фізичні фактори захворювань, механічні фактори, тнрмічні діяння, вплив променістої енергії, вплив електрики, вплив атмосферного тиску, хімічні фактори захворю-вань. Харчування як фактор, що спричиняє захворювання. Живи збудники захворювань. Значення організму і його взаємодіяння з середовищем у виникненні захворювань.

         Спадковість і її значення в патології людини. Генетика спадкових захворю-вань. Мутації. Генні, хромосомні хвороби. Захворювання, що передаються до-мінантно, рецесивно, або пов’язані із статтю. Хвороби із полігенною спадко-вістю. Хвороба  Дауна. Синдром Клайнфельтера, Шерешевського-Тернера. Ембріопатії. Принципи попередження спадкових захворювань.

         Конституція і її значення для патології. Класифікації конституції по Сиго, Чер-норуцькому, Кречмеру, Богомольцу, Шелтону. Маркери конституції й соматична патологія. Діатези.

         Реактивність та її роль в патології. Види реактивності, її залежність від статі, віку, коституції. Неспецифічні механізми реактивності. Загальний адаптаційний синдром. Фізіологічна та патологічна реактивність. Умови проживання , біоритми й реактивність.

         Старіння організму. Причини і механізми старіння. Старіння і хвороби.

         Компенсаторно-пристосувальні реакції організму. Пристосування і ком-пенсація. Гупертрофія, гіперплазія. Організація. Інкапсуляція. Загальні реакції на пошкодження.

         Імунопатологічні стани, методи їх діагностики й моделювання. Основні функції імуної системи і їх порушення. Бар’єрні пристосування. Фагоцитоз, система комплемента. Органи і клітини імуної системи. Антигени, антитіла, гаптени. Класи імуноглобулінів. Ізотипи, алотипи, ідіотипи. Головний комплекс гістосумісності. Імунодефіцітні стани. Первинна імунологічна недостатність. Вторинна імунологічна недостатність. Синдром набутного імунодефіциту (СНІД). Імунологічні основи трансплантації.

Алергія. Визначення. Етіологія, патогенез. Імунологічна, патохімічна, патофі-зіологічна стадії. Види алергічних реакцій: анафілактичні, цитотоксичні, іумунокомплексні, повільного типу. Аутоалергія. Параалергія. Принципи попередження алергічних захворювань. Десенсибілізація.

Методи діагностики та моделювання імунопатологічних станів.

Патологічна фізіологія клітини. Зрушення процесів обміну і взаємодії з нав-колишним середовищем, утворенням енергії, зберіганням та передаванням генетичної інформації. Патологя сигналізації. Порушення рецепції сигналів. Порушення функціонування пострецепторних посередникових мекханізмів. Дефекти  клітинних програм як основа патологічного роцесу. Пошкодження виконавчого апарату клітини. Патохімічні наслідки пошкодження клітинного ядра. Інтегральні механізми пошкодження й загибелі клітини. Механізми та види некробіозу. Антиоксидантні механізми клітин. Механізми апоптозу.

         Патологічна фізіологія сполучної тканини. Зрушення стану клітин сполучної тканини і основного сполучення. Спадкові хвороби сполучної тканини.

         Діагностика функціонального стану опорно-рухового апарату. Моделю-вання аутоімунного артріту Пірсона;методи дослідження метаболізму кісткової тканини; діагностика захворювань суглобів; методи визначення кількості глі-козаміногліканів, кератансульфатів і сіалової кислоти в сіроватці крові та їх діагностичне значення. Маркери пошкодження м’язів. Методи визначення активності креатинкінази: КК-ММ і КК-ВМ та їх функціональне значення.

Тема 3. Типові патологічні процеси та методи їх діагностики й моделювання

         Розлади місцевого кровобігу і мікроціркуляції. Мікроціркуляторне русло. Артеріальна гіперемія. Веннозна гіперемія. Ішемія. Стаз. Судинний гемостаз та його порушення. Судинний антигемостаз і його по-рушення. Клітинна ланка гемостазу та антигемостазу. Порушення гемостатич-них і антигемостатичних механізмів плазми. Тромбоз. Ємболія. Порушення мікроціркуляції. Місцеві набряки. Кровотеча. Місцеви порушення лімфообігу.

         Запалення та методи його діагностики й моделювання. Етіологія і патогенез запалення. Теорії запалення. Місцеві й загальні ознаки запалення. Дистрофічні і фізіко-хімічні зміни у вогнищі запалення. Судинні явища. Ексудація й еміграція. Медіатори запалення. Проліферація. Класифікація запалення. Види запалення.Загальна теорія запалення. Значення запалення для організму. Фагоцитоз: його учасники, наслідки, стадії, механізми та розлади. Медіатори запалення. Особливості хронічного запалення.

Моделювання процесів запалення та аутоімунних пошкоджень органів. Методи диференціальної діагностики ексудатів та транссудатів:методи відтворення гострого набряку запалення; стандартна методика відтворення аутоімунного пошкодження судин; стандартна методика відтворення підвищеної проник-ливості судин черевної порожнини;стандартна методика відтворення експерименттальної ерітеми.

Типові порушення обміну речовин і методи їх діагностики й моделювання. Загальні аспекти патофізіології обміну речовин і регуляції метаболізму. Патофізіологія енергетичного метаболізму. Основний обмін. Специфічна та динамічна функція їжи. Термодинамічні та біохімічні основи біоенергетики. Методи визначення основного обміну та їх принципи, калоріметрія. Калоріческий еквівалент Кисню. Коефіцієнт Рубнера, дихальний коефіцієнт та їх зміни при патології. Голодування: історія вивчення, класифікації. Тривалість життя при голодуванні. Повне, неповне (кількісне), часткове (якісне) голодування. Нейрогенна анорексія й булемія. Відгодування після голодування.

Патологія вуглеводного обміну. Загальна характеристика роладів вуглевод-ного обміну. Особливості вуглеводного обміну в різних тканинах. Значення регуляторних систем у розладах вуглеводного обміну. Експериментально спричинені порушення вуглеводного обміну. Глюкозурія. Цукровий діабет у людини, етіологіяі патогенез. Інші порушення вуглеводного обміну. Глікогенози та аглікогенози. Мукополісахаридози.

         Патологія ліпідного обміну. Фізико-хімічні влативості ліпідів, їх джерела і місце депонування. Ліпемії. Порушення проміжного ліпідного обміну. Патоло-гія холестерінового обміну. Холестерінемії.

         Патологія білкового обміну. Загаліні порушення білкового обміну.

         Патофізіологія нуклеїнового метаболізму. Порушення пуриновог обміну. Порушення обміну піримідинових основ..

         Порушення пігментного обміну.

         Патологія водно-сольового обміну. Розлади водного обміну. Набряки і водянки. Клінічне та лабораторне оцінювання стану водного та натрієвого статусу організму.

         Порушення кислотно-лужної рівноваги. Клінічна та лабораторна діагностика статусу йонів Гідрогену. Визначення лужного резерву крові.

Порушення мікроелементного й вітамінного обмінів та методи їх діагности-ки.

Антиоксидантна система організму. Моделювання антиоксидантної недостатності та діагностика антиоксидантного статусу організму.

Гіпоксія. Гіпоксічна гіпоксія. Гемічна гіпоксія. Циркуляторна гіпоксія. Гістотоксична гіпоксія.

Патологія тканинного росту та основні методи їх діагностики й моделювання. Гіпертрофія. Регенерація. Трансплантація. Бластоматозний ріст (новотвори –пухлини). Біологічні особливості пухлин.  Властивості пухлин. Стадійність канцерогенезу. Тканинна анаплазія й органоїдність пухлин. Будова пухлин. Доброякісні й злоякісні пухлини. Ріст і поширення пухлин в організмі. Вплив  різних факторів на ріст пухлин. Класифікації пухлин. Вплив пухлин на організм. Взаємозв’язок між пухлиною і організмом. Протипухлинний імунітет. Експериментальне вивчення пупхлин. Онкогени. Етіологія і патогенез. Пухлиниепітеліальної тканини. Рак шлунка. Рак легень. Пухлини м’ягких тканин. Пухлини меланінутворюючої тканини. Пухлини нервової тканини й оболонок мозку. Пухлини молочної залози. Пухлини матки.

Зміни терморегуляції. Патогенна дія високої температури. Вплив низької температури на організм.  Гіпотермія. Гарячка.Етіологія і патогенез. Тепловий обмін при гарячці і типи температурних кривих. Обмін речовин при гарячці. Розлади функцій органів і систем при гарячці. Вплив гарячуі на перебіг інфекційного процесу. Механізми порушення регуляції тепла.

         Модуль 2. Патологія органів і систем та методи їх діагностики й моделювання

Тема 4. Патологія системи крові та сердцево-судинної системи; методи їх діагностики й моделювання. Зміни об’єму крові. Анемія. Лейкоцитози і лейкопенії. Лейкоз. Геморагічний діатез. Патологія тробоцітів. Патологія хімізму крові. Фізіко-хімічні зміни крові.

Патологія кровообігу. Патологічна фізіологія сполучної тканини (ревматичні хвороби). Зрушення стану клітин сполучної тканини і  основного сполучення. Спадкові хвороби сполучної тканини. Ревматизм. Розлади судинного тонусу. Гіпертонична хвороба.

Цереброваскулярні захворювання. Ішемічна хвороба серця. Розлади  серцевого ритму. Порушення автоматизму,  збудливості, провідності. Розлади кровообігу при ураженнях міокарду і перікарду. Розлади  коронарного кровобігу. Атеросклероз. Вади серця. Недостатність серця. Недостатність кровобігу.

Ферментодіагностика. Використання методів ферментної діагностики для ди-ференціального діагнозу серцевої патології та оцінювання важкості патологіч-ного процесу: методи відтворення експериментального аутоімунного міокардіту, експериментальної гострої ішемії міокарду і гострого ізадринового інфаркту міокарда;методи визначення активності аспартат-амінотрансферази і аланін-амінотрансферази в сироватці крові та їх використання для дифененціальної діаностики різних захворювань серця. Електрокардіографія.

Тема 5. Патологія зовнішнього дихання й методи їх діагностики. Недостатність дихання. Зменшення вентиляції альвеол. Порушення венти-ляційно-перфузійного співвідношення. Порушення дифузії газів у легенях. Асфіксія. Зміни регуляції дихання. Задишка. Кашель. Набряк легень. Бронхіт. Пневмонія. Хронічні неспецифічні захворювання легень. Бронхоектази. Емфізема легень. Бронхіальная астма. Професійні захворювання легень. Пневмоторакс.

Тема 6. Патологія системи травлення та методи їх діагностики. Розлади травлення в ротової порожнині. Ангіна. Порушення ковтання. Порушення травлення в шлунку. Гастрит. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки. Порушення травленя в кишечнику. Запалення кишечника. Патологія печінки. Порушення утворення і виділення жовчі. Гепа-тит. Цироз печінки. Холецистит. Жовчнокам’яна хвороба. Панкреатит.

Методи оцінювання функціонального стану печінки: методи експерименталь-ного відтворення гострого токсичного гепатиту; методи визначення кількості прямого і нерямого білірубину (метод Ендрашика) та їх діагностичне значення. Діагностика функціонального стану підшлункової залози:методи моделювання аутоімунного пошкодження підшлункової залози; методи визначення активності α-амілази у сироватці крові та їх діагностичне значення.

Тема 7. Патологія нервової системи та основні методи їх діагностики й моделювання. Загальна етіологія і патогенез розладів нервовї системи. Порушення рухової функції. Розлади чутливості. Розлади рефлекторної діяльності. Біль. Порушення функцій вегетативної нервової системи. Порушення нервової трофіки. Порушення вищої нервової діяльності. Неврози. Менінгіт. Енцефаліт. Загальна етіологія і патогенез розладів нервовї системи.

Тема 8. Патологія вагітності й пологів і методи їх діагностики. Гестози (токсикози) вагітних. Позаматкова вагітність. Самовільний аборт. Пла-центарний поліп. Пухирний занесок. Післяпологові інфекційні захворювання матки. Пологова травма.

Тема 9. Порушення функції нирок і сечовиділення й методи їх діагностики. Розлади сечовиделення. Зміни крові при розладах функції нирок. Альбумінурія, гематурія, гемоглобінурія і ціліндрурія. Уремія. Набряки при ниркових порушеннях.

Методи дослідження функціонального стану нирок. Дослідження механізмів сечоутворення. Проби на депурацію (кліренс-тести). Дослідження концент-раційної та водовидільної функції нирок: моделювання фтористого нефріту, відтворення аутоімунного запалення нирок; біохімічні тести оцінки функцій нирок.

Тема 10. Патологія ендокринної регуляції та методи їх діагностики й моделювання. Етіологія і патогенез ендокринних розладів. Патологія гіпоталамусу, гіпофізу, епіфізу, тимусу,щитовідної залози, паращитовидних залоз, статевих залоз, надниркових залоз. Методи діагностики та моделювання патології ендокринних залоз.


  1. 3.     Структура навчальної дисципліни

Назви модулів і тем

Кількість годин

Денна форма

Заочна форма

Усьо-го

у тому числі

Усьо-го

у тому числі

л

п

лаб

інд

ср

л

п

лаб

інд

ср

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

Модуль 1. Загальна нозологія, типові патологічні процеси і методи їх клінічної діагностики та моделювання
Тема 1. Предмет і завдання патологічної анатомії, патологічної фізіології та клінічної діагностики.

4

2

2

Тема 2. Загальна нозологія

14

4

2

8

Тема 3. Типові патологічні процеси та методи їх діагностики та моделювання.

18

8

2

8

Разом за модулем 1

36

14

4

18

Модуль 2. Патологія органів і систем та методи їх діагностики й моделювання

Тема 4. Патологія системи крові та серцево-судинної системи; методи їх діагностики й моделювання

12

2

2

8

Тема 5. Патологія зовнішнього дихання і методи їх діагностики

10

2

2

6

Тема 6. Патологія системи травлення та методи їх діагностики й моделювання

10

2

2

6

Тема 7. Патологія нервової системи та основні методи їх діагностики й моделювання

10

2

2

6

Тема 8. Патологія вагітності й пологів і методи їх діагностики

6

2

4

Тема 9. Порушення функції нирок і сечовиділення й методи їх діагностики

12

4

2

6

Тема 10. Патологія ендокринної регуляції та методи їх діагностики й моделювання

12

4

2

6

Разом за модулем 2 72 18 12 42

Усього годин

108 32 16 60

5. Теми семінарських занять

Не передбачено

6. Теми практичних занять

Не передбачено

7. Теми лабораторних занять

з/п

Назва теми

Кількість

годин

Модуль 1. Загальна нозологія, типові патологічні процеси і методи їх клінічної діагностики та моделювання.

Тема 1. Предмет і завдання патологічної анатомії , патологічної фізіології та клінічної діагностики.
Тема 2. Загальна нозологія

1.

Діагностика функціонального стану опорно-рухової системи:—         моделювання аутоімунного артріту Пірсона;

—         методи дослідження метаболізму кісткової тканини;

—         діагностика захворювань суглобів;

—         методи визначення кількості глікозаміногліканів, кератансульфвтів і сіалової кислоти в сіроватці крові та їх діагностичне значення.

Маркери пошкодження м’язів. Методи визначення активності креатинкінази: КК-ММ і КК-ВМ та їх функціональне значення.

2

Тема 3. Типові патологічні процеси та методи їх діагностики та моделювання

2.

Дослідження процесів зсідання крові:-         визначення тривалості кровотечі;

—         визначення резистентності капілярів;

—         підрахунок кількості тромбоцитів у крові;

—         визначення загального часу зсідання крові;

—         дослідження ретракції згустку;

—         аналіз та розрахунок показників тромбоеластографії.

Дослідження процесу фібринолізу.

Методи диференціальної діагностики ексудатів та транссудатів:

—         методи відтворення гострого набряку запалення;

—         стандартна методика відтворення аутоімунного пошкодження судин;

—         стандартна методика відтворення підвищеної проникливості судин черевної порожнини;

—         стандартна методика відтворення експериментальної ерітеми.

2

Модуль 2

Патологія органів і систем та методи їх діагностики й моделювання

Тема 4. Патологія системи крові та серцево-судинної системи; методи їх діагностики й моделювання

3.

Використання методів ферментної діагностики для диференціального діагнозу серцевої патології та оцінювання важкості патологічного процесу:−       методи відтворення експериментального аутоімунного міокардіту, експериментальної гострої ішемії міокарду і гострого ізадринового інфаркту міокарда;

−       методи визначення активності аспартат-амінотрансферази і аланін-амінотрансферази в сироватці крові та їх використання для дифененціальної діагностики різних захворювань серця.

Дослідження стану провідної системи серця. Електрокардіографія

2

Тема 5. Патологія зовнішнього дихання і методи їх діагностики

4.

Методи дослідження статичних і динамічних показників зовнішнього дихання. Пневмотахометрія.

2

Тема 6. Патологія системи травлення та методи їх діагностики й моделювання

5.

Методи оцінювання функціонального стану печінки та підшлункової залози:-         методи експериментального відтворення гострого токсичного гепатиту;

—         методи визначення кількості прямого і нерямого білірубину (метод Ендрашика) та їх діагностичне значення;

—         методи моделювання аутоімунного пошкодження

підшлункової залози;

—         методи визначення активності α-амілази у сироватці крові та їх діагностичне значення.

2

Тема 7. Патологія нервової системи та основні методи їх діагностики й моделювання

6.

Електроенцефалографія: принцип метода, діагностичне значення.

2

Тема 9. Порушення функції нирок і сечовиділення й методи їх діагностики

7.

Методи досліджень функціонального стану нирок. Проби на депурацію або кліренс-тести:-         методи визначення кількості креатиніну у сироватці крові та сечі,

—         визначення кліренсу креатиніну та його діагностичне значення.

Дослідження концентраційної та водовидільної функції нирок:

—         моделювання фтористого нефріту,

—         відтворення аутоімунного запалення нирок;

—         біохімічні тести оцінювання функцій нирок.

Методи визначення концентрації сечовини у сечі та їх значення для диференціальної діагностики функціонального стану нирок

2

Тема 10. Патологія ендокринної регуляції та методи їх діагностики й моделювання

8.

Методи діагностики та моделювання ендокринопатій

2

Усього годин

16


8. Самостійна робота

з/п

Назва теми

Кількість

годин

Модуль 1. Загальна нозологія та загальна характеристика проблем сучасної клінічної діагностики

Тема 1. Предмет і завдання патологічної анатомії, патологічної фізіології та клінічної діагностики.

1

Підготувати хронологію основних подій розвитку патологічної фізіології та клінічної діагностики.

2

Тема 2. Загальна нозологія

2

Креатинкиназа та діагностичне значення змін її активності.

1

3

Спадковість і її значення в патології людини

1

4

Фагоцитоз

1

5

Основні функції імуної системи

1

6

Порушення метаболізму кісткової тканини

1

7

Захворювання м’язів: міодістрофіі, метаболічні та неметаболічні міопатії

1

8

Подагра і гіперурікемія. Кристалові артропатії

1

9

Метаболізм сечової кислоти

1

Тема 3. Типові патологічні процеси та методи їх діагностики та моделювання

10

Медіатори запалення

2

11

Гістотоксична гіпоксія

2

12

Властивості пухлин. Взаємозв’язок між пухлиною й організмом

2

13

Гарячка: механізми розвитку, значення та наслідки

2

Модуль 2. Патологія органів і систем та методи їх діагностики й моделювання

Тема 4. Патологія системи крові та серцево-судинної системи; методи їх діагностики й моделювання

14.

Транскеталази та діагностичне значення досліджень змін їх активності

2

15.

Недоліки ферментодіагностики

2

16.

Ферменти, що мають діагностичне значення

2

17.

Кисла та лужна фосфатази та їх діагностічне значення

2

Тема 5. Патологія зовнішнього дихання і методи їх діагностики

18.

Професійні захворювання легень

3

19.

Пневмоторакс

3

Тема 6. Патологія системи травлення та методи їх діагностики й моделювання

20.

Метаболізм білірубіну

2

21.

Спадкові порушення метаболізму білірубіну

1

22.

Ізольовані аномалії печінкових ферментів

1

23.

Порушення функції підшлункової залози та методи їх дослідження

2

Тема 7. Патологія нервової системи та основні методи їх діагностики й моделювання

24.

Розлади чутливості

3

25.

Біль та ендогенна анальгетична система

3

Тема 8. Патологія вагітності й пологів і методи їх діагностики

26.

Позаматкова вагітність

4

Тема 9. Порушення функції нирок і сечовиділення й методи їх діагностики

27.

Участь нирок у підтримці сталості внутришнього середовища організму

3

28.

Дослідження швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), канальцевого транспорту, ниркового кровообігу і плазмообігу.

3

Тема 10. Патологія ендокринної регуляції та методи їх діагностики й моделювання

29.

Цукровий діабет

2

30.

Гіперфункція мозкового шару надниркових залоз

2

31.

Гіпофункція нейрогіпофіза. Нецукровий діабет центрального походження.

2

Разом

60

9. Індивідуальне навчально — дослідне завдання

Не передбачено.

10. Методи навчання

Викладання матеріалу курсу здійснюється підчас лекцій, його закріплення та здобуття практичних навичок студентами відбувається у ході лабораторних робіт, частина матеріалу засвоюється самостійно; використовуються такі методи, як словесні — лекції, бесіди, розповідь-пояснення; наочні — ілюстрації, демонстрації; практичні — досліди, вправи, завдання практичного та практично-проблемного змісту, лабораторні роботи; додаткові методи — метод програмованого навчання, метод проблемного навчання, метод інтерактивного (комунікативного) навчання.

Лекції передбачають викладення теоретичного матеріалу та ілюстровані таблицями, схемами, мультимедійними презентаціями, з використанням інноваційних технологій в освіті (аудіовізуального, інтренет-ресурсів тощо).

На лабораторних заняттях передбачається освоєння деяких методів визначення основних показників патологічного стану різних систем організму, закріплення теоретичного матеріалу та вміння його використати при розв`язанні проблемних та ситуаційних завдань.

Лабораторні заняття предбачають:

1)    дослідження студентами патологічних процесів в експериментах на тваринах, ізольованих органах, клітинах, моделях або на підставі дослідів, записаних у відеофільмах, поданих у комп`ютерних програмах та інших навчальних технологіях;

2)    дослідження функцій організму больної людини;

3)    вирішення ситуаційних задач (оцінка показників функцій, параметров гомеостазу, механізів розвитку патологічних станів та ін.), що мають експериментальне або клінікодіагностичне спрямування;

4)    знайомство студентів з фізичними, хімічними та фізіологічними основами та принципами основних методів клінічної діагностіки.

Однією з форм самостійної роботи студентів є розв’язування задач на заняттях та під час поза аудиторної підготовки. Задачі активізують навчальний процес, розвивають інтерес до предмета і здатність студентів до аналітичного мислення. У процесі самостійної роботи студенти вчаться передбачати й аналізувати процеси, встановлювати зв’язки між окремими явищами патологічного процесу, що сприяє формуванню  в них цілісного уявлення про загальні закономірності  розвитку патологічних станів.

Крім традиційних методів використаються так звані «активні» методи навчання – ділова гра, розігрування ролей, аналіз конкретних ситуацій, активне програмоване навчання, ігрове проектування.

Методи активного навчання використовуються для тренування та розвитку творчого мислення студентів, формування в них відповідальних практичних умінь та навичок. Вони стимулюють і підвищують інтерес до занять, активізують та загострюють сприймання навчального матеріалу.

11. Форми контролю

Контроль рівня засвоєння навчального матеріалу проводиться шляхом виконання студентами письмових контрольних робіт за темами модулів та складання заліку, самостійні роботи; поточне тестування, підсумковий тестовий контроль.

Контроль практичних навичок, проведення лабораторних досліджень, трактування та оцінка їх результатів; аналіз і оцінка параметрів, що характеризують функціональний стан організму, його систем та органів; розв’язування ситуаційних задач.

12. Розподіл балів, які отримують студенти

Поточне тестування та самостійна робота

Підсумковий

cеместровий

контроль

(залік)

Сума

Модуль 1

Модуль 2

 

 

 

 

 

40

 

 

 

 

100

Т1

Т2

Т3

Т4

Т5

Т6

Т7

Т8

Т9

Т10

5

10

10

5

5

5

5

5

5

5

 

25 балів

35 балів

Т1, Т2 … Т12 – теми модулів

Форма контролю модулю 1: самостійна робота, поточний тестовий контроль, колоквіум, підсумкова письмова контрольна робота.

Форма контролю модулю 2: самостійна робота, поточний тестовий контроль,підсумкова письмова контрольна робота; колоквіум.

Максимальна кількість балів, які може набрати студент за виконання завдань: 1 модуля складає 25 балів; 2 модуля — 35 балів.

Мінімальна кількість балів, які повинен набрати студент для зарахування модуля 1 складає 13 балів; 2 модуля — 17 балів.

До підсумкового семестрового контролю студент допускається, якщо за результатами здачі модулів він набрав не менше 30 балів.

 

Шкала оцінювання

Сума балів за всі види навчальної діяльності протягом семестру

Оцінка ECTS

Оцінка за національною шкалою

для екзамену,

курсової роботи (проекту), практики

для заліку

90 – 100

А

відмінно

зараховано

80 — 89

В

добре

70 — 79

С

60 — 69

D

задовільно

50 — 59

Е

1 — 49

FX

незадовільно

не зараховано

Критерії оцінки успішності студентів

при семестровому контролі та виконанні письмових робіт

Оцінку «відмінно» (А, 90-100 балів) отримує студент, якщо він:

− міцно засвоїв зміст навчальної дисципліни, наукових першоджерел і рекомендованої літератури;

− вміє повністю, глибоко і всебічно розкрити зміст матеріалу, поставленого завдання чи проблеми; комплексно вирішувати поставлені завдання чи проблему; правильно застосовує одержані знання з різних дисциплін для вирішення завдань чи проблем; послідовно і логічно викладає матеріал;

− висловлює обґрунтоване власне ставлення до тих чи інших проблем;

− чітко розуміє зміст і вільно володіє спеціальною термінологією; встановлює взаємозв’язок основних понять;

− грамотно ілюструє відповіді прикладами;

− вільно використовує набуті теоретичні знання для аналізу практичного матеріалу; демонструє високий рівень набутих практичних навичок.

Допускається декілька неточностей у викладенні матеріалу, які не приводять до помилкових висновків і рішень. Кількість та суттєвість неточностей враховується при визначенні оцінки за 100-бальною шкалою.

Оцінку «добре» (В, С, 70-89 балів) отримує студент, якщо він:

− добре засвоїв основний зміст навчальної дисципліни, основні ідеї наукових першоджерел і рекомендованої літератури;

− аргументовано, правильно та послідовно розкриває основний зміст матеріалу;

− висловлює власні міркування з приводу тих чи інших проблем;

− точно використовує термінологію;

− має практичні навички з аналізу матеріалу.

Допускається декілька неточностей у використанні спеціальної термінології, похибок у логіці викладу теоретичного змісту або аналізу практичного матеріалу, несуттєвих та не грубих помилок у висновках та узагальненнях, що не впливають на конкретний зміст відповіді. Наявні неточності та помилки враховуються при визначенні оцінки за 100-бальною шкалою та відповідної літери В або С.

Оцінку «задовільно» (D, E, 50-69 балів) студент отримує, якщо:

− у відповіді суть запитання в цілому розкрита, але зміст питання викладено частково; студент невпевнено орієнтується у змісті наукових першоджерел та рекомендованої літератури;

− матеріал викладений не завжди послідовно, висновки не ув’язані між собою;

− не вміє обґрунтовано оцінювати факти та явища, пов’язувати їх з майбутньою професійною діяльністю;

− при викладенні матеріалу, поясненні термінології та вирішенні практичних питань зроблені суттєві помилки.

Обсяг викладення змісту питання, кількість та суттєвість помилок впливають на визначення оцінки за 100-бальною шкалою та відповідної літери D або E.

Оцінку «незадовільно» (2F, FX,менше 50 балів) студент отримує, якщо:

− основний зміст завдання не розкрито; студент майже не орієнтується у наукових першоджерелах та рекомендованій літературі; не знає наукових фактів та визначень;

− допущені суттєві помилки у висновках;

− студент слабо володіє спеціальною термінологією;

− наукове мислення та практичні навички майже не сформовані.

Оцінку F отримує студент, що виявив необхідні знання для подальшого самостійного виправлення помилок. Оцінку FX отримує студент, який не може продовжувати навчання або почати професійну діяльність після закінчення університету без додаткових занять з відповідної дисципліни.

13. Методичне забезпечення

  1. Іваницька Г. І. Практикум з клінічної біохімії: навч. посібник. – К.: ВСВ “Медицина”, 2010. -184 с.
  2. Зайчик А. Ш., Чурилов Л. П. Введение в экспериментальную патологию -СПб.: ЭЛБИ-СПб, 2005. — 250 с., илл.
  3. Кулаичев А. П. Компьютерная электрофизиология и функциональная диагностика: учеб, пособие. 4-е изд., перераб. и доп. — М.: ФОРУМ: ИНФРА-М, 2007. — 640 с.

14. Рекомендована література

Базова

  1. Бондар Я. Я., Файфура В. В.  Патологічна анатомія і патологічна фізіологія людини: Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 494 с.
  2. Іваницька Г. І. Практикум з клінічної біохімії: Навч. посібник. – К.: ВСВ “Медицина”, 2010. -184 с.
  3. Зайчик А. Ш., Чурилов Л. П. Общая патофизиология. Учебник для студентов медВУЗов. – СПб.: ЭЛБИ-СПб., 2005. – 656 с., илл.
  4. Зайчик А. Ш., Чурилов Л. П. Механизмы развития болезней и синдромов. – СПб.: ЭЛБИ-СПб., 2005. — 507 с., илл.
  5. Кулаичев А. П. Компьютерная электрофизиология и функциональная диагностика: учеб, пособие. 4-е изд., перераб. и доп. — М.: ФОРУМ: ИНФРА-М, 2007. — 640 с.
  6. Молекулярная клиническая диагностика. Методы: Пер. с англ. / Под ред. С Харрингтона, Дж.Макги. – М.: Мир, 2002. -558с.
  7. Медведев В. В., Волчок Ю. З. Клиническая лабораторная диагностика. / Под ред. В. Я. Яковлева. – СПб.: Гипократ, 2005. -208 с.
  8. Зайчик А. Ш., Чурилов Л. П. Введение в экспериментальную патологию -СПб.: ЭЛБИ-СПб, 2005. — 250 с., илл.
  9. Васильев А. Г., Чурилов Л. П. Иммунология и иммунопатология. -СПб.: ЭЛБИ-СПб., 2007. — 456с., илл.
  10. Климов А. Н., Никульчева Н. Г.. Обмен липидов и липопротеидов и его нарушения. — СПб.: Питер Ком, 1999. -512с. –Серия «Практическая медицина».
  11. Яковлева В. А. Клиническая лабораторная диагностика. -СПб.: Гиппократ, 2002. – 208с.
  12. Клиническая биохимия. Под редакцией. Чл.корр. РАН, акад. РАМН В. А.

Ткачука. –М.: Изд. Дом ГЭОТАР-МЕД, изд-во Моск. Университета, 2004.

Допоміжна

  1. Тепперман Дж. Тепперман Х. Физиология обмена веществ и эндокринной системы. –М.: Мир, 1989. -654с.
  2. Руководство к практическим занятиям по патологической физиологии/ под ред. С .М. Павленко. –М.: Медицина, 1974. – 216 с.
  3. Вильям Дж. Маршалл. Клиническая биохимия. 2-у изд./Пер. с англ. –М., СПб.: «Издательство БИНОМ» -«Невский диалект»,2002. -384 с.
  4. Руководство по клинической лабораторной диагностике. Ч.3: Клиническая биохимия/ Под ред. Проф. М.А. Базарновой, проф. В.Т. Морозовой. –К.: Вища шк. Головное изд-во, 1986. -279 с.
  5. Мельников В. В. Лабораторные методы исследования в клинике. –М.: Медицина, 1987. -368 с.

15. Інформаційні ресурси

  1. Інформаційні ресурси Донецького національного університету/ http://www.donnu. еdu. ua/ru.
  2. Інформаційні ресурси Київського національного університету імені Тараса Шевченко/ http://www.kiev. ua/ru.
  3. Інформаційні ресурси Львівського національного університету імені Івана Франка/ http://www. franko. lviv. ua/ru.
  4. Інформаційні ресурси Московського державного університету мені М. В. Ломоносова/ http://www. msu.ua/ru.
  5. Інформаційні ресурси Одеського національного університету імені М. В. Ломоносова/ http://www  onu. edu. ua/ ru.
  6. Інформаційні ресурси Новосибірського державного університету/ http://www. nsu. ua/ ru.
  7. Інформаційні ресурси Санкт-Петербургського державного університету/ http://www. spbu . ua/ ru.
  8. Фізіологія людини/ Електронний ресурс/– Режим доступу http:// human–phуsiologу. ru.
  9. BioMedNet-http://www.biomednet.com/
  10. Institute for Scientific Information- http://www.isinet.com/
  11. Biomedical and Pharmacological Information- http://www.embase.com/
  12. Elsiver Biobase Online- http://www.sciencedirect.com

1.15.    MedlinePlus Health Information-http://medlineplus.adam.com

  1. Medscape: Medline Optimized for physicians -www.medscape.com
  2. MERLOT Multimedia Educational Resource for Learning –www.merlot.org/home.po
  3. TheOnlineMacromolecularMuseum(structure) –www.edu/BioDev/omm/gallery.htm
  4. Science Wise.com:A Division of the Scientific World – http://sciencewise.come
  5. Medical journals on line — htpp://www.ovid.com
  6. htpp://www.europeGovid.com
  7. Nature Medicine- http://www.medicine.nature.com/
  8. New EnglandJournal of Medicine- http://www.nejm.org/content/index.asp
  9. Science- http://www.sciam.com/ Signaling Gateway- http://www.signaling-gateway.org

/strongІнформаційні ресурси Московського державного університету мені М. В. Ломоносова/ http://www. msu.ua/ru.

Популярность: 31%

Рубрика: Рабочие программы, Учебный процесс ·  



Оставить комментарий или два

Пожалуйста, зарегистрируйтесь для комментирования.